
26 травня 2009
Юлія Марищук
Рецензія на «Сайт "Гурт ДахаБраха"»
25 травня 2009
Юлія Марищук
Рецензія на «Сайт "АртПоле. Агенція подій."»
23 травня 2009
Юлія Марищук
Рецензія на «Сайт Львівського академічного театру імені Леся Курбаса»
23 травня 2009
Юлія Марищук
Рецензія на «Сайт "Піккардійська Терція"»
30 квiтня 2009
Юлія Марищук
Рецензія на «Сайт Богдана Гдаля "З думкою про рідне"»
30 квiтня 2009
Юлія Марищук
Рецензія на «Сайт гурту Вій»
30 квiтня 2009
Юлія Марищук
Рецензія на «Сайт "Мокша. Концептуальний одяг"»
28 квiтня 2009
Юлія Марищук
Рецензія на «Сайт гурту ТНМК»
26 квiтня 2009
Юлія Марищук
Рецензія на «Сайт "elGephest"»
Светлана (анонімно) ↓
Авторське право, або Поділися з ближнім
Оля (анонімно) ↓
«Криза» наших почуттів: театральна версія
Анонім ↓
«Криза» наших почуттів: театральна версія
AlexanderAlex ↓
«Доріан Грей»: чорна душа в ідеальній обгортці
Юлія Марищук ↓
«Парк розваг та відпочинку». Кадри з фільму
Orkin ↓
Миті Угорщини - Угорщина. Будапешт. Тарас Шевченко - ukran kolto
Юлія (анонімно) ↓
Миті Угорщини - Угорщина. Будапешт. Тарас Шевченко - ukran kolto
Анні (анонімно) ↓
«Парк розваг та відпочинку». Кадри з фільму
Андрій Козлов (анонімно) ↓
Юлія Марищук
Цей фільм базується на реальній історії з життя американського контрабандиста Джорджа Джанга – «кокаїнового революціонера». Наркотики, гроші, розваги, секс, безтурботне життя, знову наркотики – і вічний кайф. На перший погляд, кіно здається рекламним роликом, що оспівує романтику наркобізнесу, злочинну адреналінову насолоду та пропагує свій варіант «американської рожевої мрії» – багате, комфортне та яскраве життя без докладання до цього зусиль. Показ «Кокаїну» був заборонений у частині американських штатів за пропаганду наркоманії.
Кіно Альмодовара завжди варте уваги – «Розімкнуті обійми» стали для мене ще одним підтвердженням правдивості цього вислову.«Розімкнуті обійми» – це скурпульозне дослідження людських почуттів. Кохання, дружби, зради, спокути, пристрасті до жінки й фанатичної пристрасті до кіно.
Будапешт розкинувся перед нами містом чудової архітектури, невимовно тихих і чарівно ілюмінованих ночей, нескінченних велосипедних доріжок, містом громадського транспорту, проїзд в якому дорожчий, ніж в Лондоні, й дорогезних туалетів. А ще – чужою столицею, де можна прийти до пам'ятника Тарасові Шевченку, помолитися в греко-католицькій церкві й відчути себе, як удома.