Сльози ангелів

Що далі живу, все більше переконуюся, що в житті нема нічогісінько випадкового. Кожна подія, навіть найдрібніша, кожна зустріч, кожна людина, кожен подих має свій сенс у вервечці нашого життя. Їхня місія – повернути твоє повсякдення на той шлях, в кінці якого тебе чекає твоя Доля.

Інколи ти пручаєшся. Тоді Ангели Долі шукають до тебе інші підходи. І коли їм стає несила тебе переконувати, вони просто роблять тобі боляче. І той біль – блаженний. Тому що він дозволяє тобі прозріти.  Тільки ангелам від твого болю значно гірше, аніж тобі... Їхній біль падає на землю гіркими жовтими сльозами...

Інколи ангели плачуть від людської зневіри
Їхні сльози так довго летять нам під ноги
Що стають маленькими розпеченими сонцями
Ангели старанно поливають сонячне насіння
Воно проростає кульбабами
З тягучими слізьми в судинах замість крові
Інколи вони повертають нам віру але завжди
Залишають на молитовно складених долонях
Слізний слід від свого стебла
Він не змивається довго-довго
Коли сльози-кульбаби повернули планеті
Всю радість і наснагу своїх трошки згірклих сонячних променів вони хочуть
Знову злетіти до ангелів
Від людського подиху або силкування вітру розправляються
Їхні безбарвні крила
І несе їх повітря І ангели довго потім не плачуть