Полтавський «Контрабас» у Львові: з блюзом до весни

Передостанній день львівської зими погодою не тішив – густа вогка холодна мряка душила передчуття такої близької весни. Проте вечір розцвів сонячною оазою весняного настрою – зимові рецидиви розчинялися від блюзових ритмів полтавського «Контрабасу».  

Львівські поціновувачі красивого акустичного блюзу зустрічали полтавських гостей у фестиваль-ресторації «Лівий Берег». Перед початком концерту, який був організований для справжніх музичних гурманів командою «СИХІВ|team», в залі вже лунала музика «контрабасів». Щоправда, лише в записі. Не минуло й кількох хвилин, як на сцені стояли цілком живі  й неабияк заряджені позитивом учасники колективу – почали майже за розкладом.

З першої ж пісні стало зрозуміло (для тих, хто ще не знав), що «Контрабас» належить до тих рідкісних гуртів, неповторність живого виконання чиєї музики не передасть жоден звукозапис. І справа тут не в повальній енергетиці драйву, яка «оживляє» рок-концерти, не в добряче підкручених басах й відчайдушному воланні вокалістів, ні. Адже це – український блюз. Майстерне володіння широчезним розмаїттям музичних інструментів (козобас, тамбурин, губна гармоніка, дримба, акустична гітара, барабан, бугай – і це ще не все, от-тільки контрабасу в наборі інструментів нема), гарні голоси й просто тепло, щирість й відкритість перед публікою. Музика, що грає на струнах душі. Ритми, що ниточками витягують зі слухача всі його почуття-відчуття-емоції й звільняють в серці простір для їхнього чуттєвого танцю.

Емоції пісень були різні: весела народна «Залізяка» й кумедна «Тримовна», романтичний та ніжний «Нічний блюз», сонячне «Подоріжжя від Полтави», повні молодості й оптимізму «Речі, що завжди в ціні» (покладена на музику поезія Сергія Жадана), правдиво, тепло й красиво – «Про дівчат». Приємним подарунком стали «Дівчина з Коломиї» та «Чому моя мама не любить мене?» легендарних «Братів Гадюкіних» в блюзовому виконанні.

До якості звуку, як завше в «Лівому Березі» – жодних зауважень. Так само приємно традиційні – гарне обслуговування та запальні танці веселого бармена за стійкою.

Вечір плавно й лагідно тікав, розчинившись у гарній музиці. Виринати з цієї річки приємних емоцій дуже не хотілося, тож публіка довго не відпускала «Контрабас» зі сцени, раз за разом вимагаючи на біс улюблених пісень.

Та навіть після останнього акорду, вже в сірій вогкій мряці львівських вулиць передостанньої зимової ночі, весняне пробудження почуттів залишилося з нами. І я вже не дочекаюся наступних виступів «Контрабасу» й сама собі не вірю, що ще донедавна нічогісінько не знала про справжню цінність красивого українського блюзу.

 Тут дивіться фоторепортаж з концерту