
певне, непроста у Вас робота :)
ммм...я торкаюся недорозвиненої правової свідомості кожний день:):):)
ну, погоджуюсь з Вами, що свої права просто необхідно знати, аби завжди вміти грамотно їх захищати
в нашому суспільстві пересічні громадяни мають тільки обов"язки, права ж дарові лише "привілейованим" персонам. я вже якось торкалася теми недорозвиненої правової свідомості http://sumno.com/article/den-k onstytutsiji-svyato-pervisnoji -pravosvidomost/
але це дуже непрості проблеми й неоднозначні питання...
дякую :) з законом ознайомлювалась років три тому, готуючись до іспиту з правових норм журналістики, але освіжити пам"ять не завадить :)
в цьому випадку допомогло звичайне зауваження адміністраторові сайту :)
А,і ще одне....НА ТАКЕ ПОТРІБНО РЕАГУВАТИ ЗАВЖДИ!!!! ТАЛАНТ ПОТРІБНО ЗАХИЩАТИ!!!:):)
Юль, прочитайте ЗУ "Про авторське право та суміжні права", особливо зверніть увагу на Статтю 21. Вільне використання твору із зазначенням імені автора. Якщо ваші права порушені, а я так розумію що так воно і є, то ви можете подати позов і вимагати відшкодування шкоди,а суд вже визначить чи то моральна, чи то матеріальна шкода:):) Як автор ви повинні чітко знати свої прва:) тому я раджу вам таки ознайомитися з цим законом:):)
ага. але розкривали зміни тільки їх внутрішніх, ззовні ж лишали тими самими
І справді пречудова стрічка! Ще кинулося в очі, як раніше мірявся час у порівнянні з людським життям. Воювали ж вони дванадцять років! За цей час герої мали б дуже змінитися.
кажуть, що крадуть якраз кращих авторів :)
ну, позичати нехай позичають, аби собі не привласнювали. просто роздратувало елементарне недотримання умов передруку, от і все. але смикання адміністраторів сайтів в цьому випадку допомогло :))
анонім – людина якої не існує...
ой, дякую :) нервів я на це не витрачаю, на щастя :)
анонімність таки краще, аніж коли твоє присвоюють комусь іншому, в цьому я теж маю невеселий досвід :)
Звісно, це не дуже приємно... Але в інтернеті до цього треба ставитись простіше (або ж не публікуватись, як варіант). Я спершу теж дуже розстроювалась, але за останні кілька років у мене вже навіть почала вимальовуватись якась статистика, які саме твори крадуть, на які ресурси і навіть більш-менщ стандартний образ мого плагіатчика. Я часом смикаю адміністраторів сайтів, де знаходжу свої твори без свого імені і навіть посилання (Вам ще пощастило, посилання вказали, отже, не присвоюють собі ваше авторство), але це не дуже ефективно... А ще, придивляючись, що саме крадуть, можна здогадуватись про смаки своїх читачів і те, які твори є найвдалішими (бо друзі, на жаль, не завжди хвалять найкраще).
Що-що, але от право вимагати Ви маєте. Інша справа, чи Вам потрібні ці нерви. Поки що у нашій країні із цим нічого не поробиш, тож до цього треба ставитися простіше. Якщо крадуть думку, то з цим ще можна легко змиритися, якщо крадуть текст, то це вже тисне. Те що приведено вище не є крадіжкою, адже гіперпосилання є, хай і без підпису, але на джерело. Тож можете просто звернутися до цієї людини, щоб вона вказала Ваше ім*я, не пробували? Бувають і страшніші речі, наприклад, коли крадуть роман, або як сталося в моєї однокурсниці: вона вичитувала, редагувала і оформлювала текст, щоб потім у редакторстві вказали зовсім іншого чоловіка, який за іронією долі за кілька років став нашим викладачем.
У чому проблема з моральної точки зору? Ви писали, Ви старалися, Ви народжували, а хтось просто присвоїв Ваші думки, потуги і старання собі. Чому це ображає? Тому що він здасться комусь кращим ніж він є через Ваш текст, чи тому що за цей текст хвалитимуть когось, а не Вас? У світі інтертекстуальності та металінгвістичності на рівні графоманії це крапля в морі і амбіції, що не оглядаються на потенціал. Тож вважайте, що Вас просто хтіли процитувати, але Ваше ім*я поки що не таке знакове чи солідне, як класиків, тому його просто вирішили не артикулювати.
з патентом в Україні не все так просто, недавно мала нагоду дізнатися
але я не впевнена, що здоровані – то гарна ідея. дівки будуть навмисне перелімічувати, щоб в обійми здорованів втрапити :)))
Швидко патентуй цей прилад!!! На отримані роялті можна найняти здорованів-приборкувачів перелімітниць.
треба на кабінках жіночих туалетів ставити обмежувачі тривалості перебування. але я ще не придумала, що ж робити, якщо хтось вичерпав свій ліміт часу :))
тоді по обидві сторони дверей буде однаковий плин :)
Це наочна ілюстрація теорії відносності(ну,це про різний плин часу в умовах одного континіуму по різні сторони дверей виходку.)!
зло – це черги в жіночих туалетах. ніколи не зрозумію, що ж дівки там та-а-ак довго можуть робити :)
"Ненависть,кров і страждання"-це черги на розпродаЖАХ.(p.s: я відчув(чергг-ги-ги).Тепер маю що розказувати знайомим дівкам і колєгам.)
та, справедливість на світі таки є :)
а солдатом краще взагалі не бути. війна – то тільки ненависть, кров і страждання.
пафос і романтику вигадують потім ті, хто ніколи не відчував війни на своїй шкірі
я не сумую :)))
краще невідомим, аніж брехливим :)
Не сумуй!Краще бути невідомим автором,ніж невідомим солдатом!!!
вчителька все по справедливості зробила: "Юлю, в тебе в цьому номері й так багато віршів..."
=)
солдат, зброя і війна не завжди зв'язані між собою. Існує чимало спортивних організацій, котрі не погано дисциплінують особистість, але на деякі професії (переважно МНС) беруть тільки тих, хто відслужив в армії, а отже отримав спеціальну підготовку. А ті професії нічого спільного з війною не мають. Жодним чином не намагаюсь виправдати існування жодної армії, тим більше "нашої", переважно іноземномовної (і це далеко не єдина і не найстрашніша проблема). Просто стараюсь розмежувати поняття "солдат" (захисник) і "солдафонщина", хоча усвідомлюю, що говорю про те, ЯК ВОНО МАЛО БИ БУТИ В ІДЕАЛІ, а не як є в дійсності... Тому чудово розумію звідки така неприємна асоціація!