З другим в принципі згодна.
З першим? Ну залежить від учителів – не всі на підвищенні кваліфікації саджають картоплю. Але в райвно за корочку несуть відсотків 95%, бо інакше у нас не буває (і хай не розказують у міністерсвті про боротьбу з хабарництвом).

еге, в мене таке виходить

Не заперечую, але йдеться й про ставлення вчителів-директорів до учнів й до власної роботи загалом.

Чи поважати повинні тільки вчителів учні та їхні батьки? А як щодо двосторонньої людської поваги? Не знаю жодного вчителя, що не поважає своїх учнів, якого учні любили й поважали б.

ставлення дітей до вчителів і до того ж директора значно в більшому залежить від ставлення до них з боку батьків. Повагу до вчителя мають виховувати в сім'ї. І навпаки якщо батьки говорять що школа то лайно, а вчителі "не тямлять що вимагають від вас, мої любі дітки", то відповідне ставлення до школи буде і в дитини. Перевірено на практиці. Саме тому у дітей з різних класів різне ставлення до одного й того ж вчителя.

Взагалі-то я мала на увазі не те, що мамам ніколи приділяти увагу на освіту дитини. Тобто, не зовсім це. Виділяти час на освіту дитини – це батьківський обов"язок. Просто етимологія – це трохи занадто.

І ще погоджуюся з Вами, що більшість сучасних мам – жахливе явище. Коли бачу на вулиці, як "виховують" своїх дітей всілякі пергідролеві мамаші, і що дозволяють собі їхні діти... Словом, жах.

під кліматом я мала на увазі,як учні ставляться до вчителів, що можуть собі дозволити, і що сходить з рук; наскільки ретельно вчителі виконують свої обовязки...загалом, клімат- це атмосфера,яка панує в стінах школи і в кожній особлива

Приєднуюся до дискусії... Я згідна з Юлею, що слово "етимологія" у 8 років, аюсотютно ні до чого дитині. Більшість з них все-одно забудуть його або перекрутять. Багато дорослих розумних людей теж можуть не знати значення слова, але це ж не робить їх автоматично неуками?...
Наша система освіти – це жахливий гібрид нових технологій та віянь і старої радянської системи,яка. на мою думку. була дуже навіть незлою. А щодо шкіл,то клімат в них на 90% залежить від директорів.

так а де йдеться про те, що випускник обов"язково має працювати за спеціальністю? не треба забувати, що школа – це не тільки навчання, уроки, а й школа життя, школа взаємовідносин з ровесниками і взагалі з людьми, вміння розв"язувати завдання. а гамерику я згадав як якравий приклад дебільної освіти. ось де (не тільки там, але там найбільше) суспільство градієнтно деградує, де система освіти виховує суспільство споживачів, що тільки й уміє поставити галочку на папері з тестами.

я теж не працюю за фахом, я провчився 5 років на дуже складному факультеті, але не кажу що ці роки були викинуті в сортир: я дістав багато досвіду і мав приємність спілкуватись з Викладачамиз великої букви

я б повірив, якби, за роки роботи в школі не набачився тих мам. Найуважнішими до навчання своїх дітей виявлялись чомусь батьки саме багатодітних сімей і далеко не заможних. У нас в школі вчилися діти з такої сім'ї. П'ятеро! З розривом в один, два роки. То їх мама була членом батьківського комітету. І працювала вона не менше за інших, але розуміла що віддповідальність за виховання дитини несе в першу чергу вона як мати (це до речі законом прописано, що саме батьки несуть – зокрема й кримінальну відповідальність – за виховання дитини).
більш того, я б повірив, якби мого двоюрідного брата не ростила мати-одиначка. Вона завжди в курсі, що і як у її сина в школі і зараз в технікумі. І теж в батьківському комітеті.

...і зрештою я б повірив, як би не моя рідна бабуся, що у 35 років покинула чоловіка-алкоголіка, забравши з собою трьох дітей (наймолодшій було тоді 2 роки). Після чого самотужки організувала капітальний ремонт хати, паралельно закінчуючи вищу освіту на вечірньому в універі Драгоманова (тоді ще ім. Горького). Сама дітям шила одяг, закінчивши попередньо курси з крою та шиття і виввчила всіх так, що жодлен з них не полишив школи без медалі.

так от якби не все вище перераховане, то я, мабуть, погодився що мамам просто ніколи приділяти увагу на освіту дитини. Нащо заводила? Самій виживати ж простіше.

взагалі-то це не інформаційний матеріал, а так собі, крик душі :)

а прямі мови й коментарі таки були вже якось в матеріалі про певних безвідповідальних, зажерливих й безсоромних вчителів, тож на дошці пошани в рідній школі я вже ніколи не висітиму :)))

:) Ти головне не сумуй. Я не наїхати хотів.

Просто самого мене мучить така от проблема...

Я сама люблю лаконічність. Просто ця дурна радянська система залишила вимогу в багатьох сторінках, в зайвих рядках. Досі є викладачі, які ставлять оцінку не за якість і зміст написаного, а за кількість сторінок :(

Те саме з реальною журналістикою. Багато хто навмисне розтягує свої матеріали так, аби не можна було їх скоротити.

Але інколи без тих кількох зайвих букв не зумієш викласти свої почуття й емоції.

1. фігня це все! я пропрацював в школі чотири роки. і до роботи ставився відповідально, не узгоджуючи свої зусдилля з платіжкою в кінці місяця. так само до до пед професії ставиться моя мама, і так само ставилась моя бабуся, що за пропрпацювала в школі 55 років. Не подобається робота? Мало платять? Йди зі школи! Я пішов от. Але якщо ще працюєш, то працюй на совість.

2. Це не значить що дитині тре казати "боже що від вас в школі вимагають???" Є у тебе така можливість разом з дитиною трішки розширити власний кругозір, ну так принаймні не опирайся. Візьми в бібліотеці той словник тлумачний, знайди разом з дитиною значення слова "етимологія" і отримаєш подвійну користь: сам просвітлієш і дитині приклад покажеш, що вчитися ніяколи не пізно, і шо не варто соромитись спитати, якщо чогось не знаєш.
А стати в позу "нафіг воно вам треба, дітки? мама не знає, то й вам не знадобиться" легше всього.