Ваша справа.
і справа не у Вашій авторитетності. я Вас не знаю, як і Ви мене.
Просто Ви, не знаючи мене, і не аргументуючи своїх досить різких, навіть образливих заяв, ще й котите на мене бочку.
Погляньте в корінь цього конфлікту (чи як?), тобто на Ваш комент, і перечитайте ще раз. Може, тоді не будете вдавати поважну людину, чий авторитет тут применшили. Бо авторитетні люди пояснюють змістовно й деталізовано (і не істерично), з чим вони не згодні, а не... далі я промовчу.
вона тут дуже схожа на Джудіт, солістку гурту "Wir Sind Helden"
http://en.wikipedia.org/wiki/F ile:WSH.jpg
Думаю, що вона великою мірою бачила те, що хотіла побачити.) (Зокрема, успіхи атлетів рейха на тій Олімпіаді було дещо менше запланованих.)
Не певен, що "блакитне світло" для неї насправді скінчилось у 1932-му. Коли, у післявоєнні роки, її цього світла намагалися позбавити, вона... стала дайвером.
З чого б це?
...думаю, що відносно політичних, а, тим більше, етичних переконань ЛР ми просто недостатьньо інформовані))
Хоча... хто може сказати, що інформований "достатьньо"?)
"Авторитетніших"?
Не варто так кількісно оцінювати. Менш авторитетних, більш авторитетнх...
Для мене Таніни враження завжди дуже авторитетні. Часом надто категоричні, або ґіперекспресивні, але... наші недоліки - продовження (і частина) наших цнот (с)
В Тані із смаком та інтуіцією (а також із знаннями та талантом) все більш ніж гаразд. Вона майже завжди "небезпідставна", хоча, часом, може бути надто "чорно-білою"...
Любимо її й такою.))
Є бажаючі спитати.
Щонайменше - авторка. Питати вона починає з себе. Це, як на мене - цілком нормально.
навіщо такій прекрасній панянці коментарі, якщо вона має авторитетніших людей для "конструктивної критики"? тим більше коли так прекрасно з двох речень вона вгадала всі мої комплекси-реакції і всі решта психоблаблабла?
упаси боже - ніяких коментарів!
а я вражена Вашою реакцією
і коментувати можна аргументованіше, а не як ображена чимось дитина
чесно кажучи, була про Вас кращої думки, прочитавши Ваші статті. і знову ближче пізнавання автора нівелює добру думку про його твори ))))
заслужила ще одне моє вау! я вражена!
жодної агресії, я абсолютно спокійна
агресія - Ваша прерогатива. просто критику я сприймаю тільки конструктивну, а не злісні реакції з намаганням образити автора
ставтеся спокійніше до чужих статтей й тем, піднятих у них
вау! яка агресія! оце вже щось!
звісно, може бути позитив, але й від негативної реакції на знайомство не застрахуєшся
я все одно за те, щоб навчитися розмежовувати Творця і людину
Забудьмо про Камю, то був лиш приклад.
Якщо ж будемо у кожній "дріб'язковій деталі шукати аналогії з автором", то будемо лише плодити інтерпритації, що, мабуть, не так і погано.
Знайомство ж з творцем може і навпаки піднести твір, змусити уважніше вчитатися (це вже правда і без мене зрозуміло).
не можу з Вами цілком погодитися щодо прикладу Камю (знову розходження у поглядах:))
в його випадку для розкриття алегорії цілком вистачить знати, я яку епоху жив письменник й історію тієї епохи
звісно, повністю відхрестити митця від його творінь не можна, я, мабуть, надто категорично висловилася
я мала на увазі трохи інше: не можна у кожній дріб"язковій деталі шукати аналогії з творцем, героїв з творцем теж не можна ототожнювати
в моєму житті й житті моїх знайомих були випадки, коли в творах, в їхніх ідеях різко розчаровувалися після знайомства з митцем
і твори наче чудові, але знайомство з творцем може запросто все перекреслити :(((
Радий, що Ви раді, та боюсь, не зможу бути повністю Вашим однодумцем:)
Дивитися на мистецтво опускаючи фігуру митця, означає втратити можливість правильно прочитати твір. Якщо, наприклад, читати Чуму і не знати, що Камю антифашист – ніколи не розкрити великої алегорії цього твору.
У випадку з Ріфеншталь я лише маю на увазі, що ми можемо захоплюватися нею, як художником “Тріумфу волі”, не зважаючи на нашу критику її політичних та етичних переконань (які я не певен, що ми до кінця розуміємо).
щодо теми митця і особистості: я зажди тільки за те, щоб їх розмежовувати. категорично. інакше особистість може зіпсути смак мистецтва. я слухаю музику, як музику, а не як гру чи спів якоїсь людини. читаю книгу, як книгу, а не писульки чиїсь.
На мистецтво не можна дивитися крізь призму особистості митця! рада, що маю однодумця :)
Навіть, якби й не визнала... Ми ж вшановуємо її, як митця, а не як особистість.
дякую за коротенький відгук на спектакль, тепер ще більше ним зацікавилася :)
щодо фоток: інтернет - велика сила :)
я ж кажу: це особиста справа кожного
аудиторію має цікавити її непересічне мистецтво, її геніальні роботи, а не її помилки у досить далекому минулому. тим більше, вона визнала, що помилялася.
Без зла не буває добра, без добра не буває зла. А Лені - митець. Силою свого таланту показала те, що бачила. Які очі - такий світ.
те, що не запитуєте Ви, не означає, що не запитують деякі інші
"...показати свою просунутість??? чи щоб всістися однією дупою на обидва стільці?..." - це говорять тільки Ваші власні комплекси, про мене Ви нічого не знаєте
мене зачепила саме ця історія в контексті загальнолюдсього сприйняття добра-зла і відповідальності митця. все. я люблю такі теми.
мене не цікавить Ваша думка. для конструктивної критики маю авторитетніших людей.
дилема бути чи не бути прощеною для Лені Ріфеншталь знаходиться за межами українського контексту. не наша це справа засуджувати чи виправдовувати її. останнє слово в цьому питанні буде за гебрейською громадською думкою. наразі ж Голокост авторства оспіваної нею держави переважує усі чесноти кінематографічного стилю пані Ріфеншталь. а з огляду на те, як ставиться гебрейська громадська думка до таких українських постатей як Хмельницький чи Петлюра, маю великі сумніви щодо прощення Ріфеншталь. нмсд, суспільно-історичний і суто мистецький аспекти творчості цієї пані ліпше не змішувати, а чітко відокремлювати.